- освітлений
- -а, -е.1) Дієприкм. пас. мин. ч. до освітлити. || осві́тлено, безос. присудк. сл.2) у знач. прикм.Який світиться, має освітлення.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
освітлений
Смотреть что такое "освітлений" в других словарях:
освітлений — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
освітлений — [оусв’і/тлеинией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і … Орфоепічний словник української мови
освічений — I а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до освітити I; освітлений. II а, е. 1) Який має освіту, засвоїв різнобічні знання; культурний. || Письменний, грамотний. 2) у чому, заст., рідко. Обізнаний. •• Осві/чений абсолюти/зм політика ряду європейських… … Український тлумачний словник
освітленість — ності, ж. 1) Стан за знач. освітлений 2). 2) спец. Ступінь освітлення якої небудь поверхні, простору. || Величина світлового потоку, що падає на одиницю поверхні … Український тлумачний словник
напівосвітлений — а, е. Недостатньо, не повністю освітлений … Український тлумачний словник
неосвітлений — а, е. Який не має освітлення; на якого не падає світло … Український тлумачний словник
неосьвітлений — на, не, Пр. Який не має освітлення; на який не падає світло … Словник лемківскої говірки
осяйний — (освітлений, опромінений чим н.), світосяйний, сонцесяйний; сяючий, променистий (який випромінює сяйво) … Словник синонімів української мови
світло — I а, с. 1) Промениста енергія, що випромінюється яким небудь тілом, сприймається зором і робить видимим навколишнє. •• Монохромати/чне сві/тло електромагнітне випромінювання однієї певної частоти. Ки/дати сві/тло на що розкривати, робити ясним,… … Український тлумачний словник
темнота — о/ти/, ж. 1) Відсутність світла, освітлення; темінь. || Темне, не освітлене або погано освітлене місце, не освітлений простір. || перен. Про втрату свідомості, непритомний стан. || Час, коли не світить сонце; пізній вечір, ніч. 2) перен.… … Український тлумачний словник
